Ольга Гліва

Ольга Гліва була лікаркою-анестезіологинею в реанімаційному відділенні Запорізької обласної інфекційної лікарні, де рятувала життя хворих на коронавірус. Трагічно загинула, рятуючи життя пацієнтів під час пожежі у вищезгаданій лікарні в ніч з 3 на 4 лютого 2021 року. Нагороджена орденом «За заслуги» III ступеня (посмертно).

Ольга була активною членкинею спільноти стипендіатів Завтра.UA, вірною подругою і найкращою донькою. З дитинства мріяла стати лікаркою та допомагати людям, брала приклад з своєї мами, котра працює анестезисткою. 

Ольга щиро раділа життю та мала багато улюблених хобі: малювання, письменництво (написання віршів та прози), волейбол, футбол тощо. Володіла чотирьма мовами: українська, німецька, англійська, російська.

Ольга була науковицею: виконувала наукові роботи, писала тези та статті, закінчила медичний університет з високим балом.

Друзі та рідні з теплом згадують про Ольгу:

Оля Гліва…чуючи це ім’я, одразу згадуєш шалені кучері, широку посмішку і очі повні жаги до життя. Згадуєш усміхнену, енергійну, неймовірно активну, розумну, цікаву людину (Анастасія Вапірова).

Неймовірно потужна особистість та високий професіонал своєї справи, який має стрімкий ум, гаряче серце, велику душу. Прекрасна воїтелька, яка цінує життя та вміє насолоджуватися кожним моментом.

Оля стала для мене прикладом того, як потрібно радіти та цінувати життя.

При житті Оля написала збірник оповідань, який було опубліковано. Читаючи кожний рядок поринаєш у світ, описаний авторкою. Кожна оповідь – оригінальна гра слів, які чудово переплітаються та взаємодоповнюються.

Ми обовʼязково з тобою зустрінемося знову (Іван Дарій).

Оля навчила мене цінувати моменти. Бути в моменті. Радіти найпростішим речам і знаходити щось хороше навіть в найскрутніші часи (Катерина Ейхман).

Я думаю, що вона зараз там, де завжди гарні заходи сонця і пташки вчасно влітають у кадр, коли вона фотографує небо (Олена).

Кожна хвилина, проведена з нею, була сповнена дзвінким сміхом, щастям і теплом. Таких щирих хвилин у житті, таких щирих людей дуже мало (Влад Проценко).

Я зачаровано слухала її розповіді і захоплювалась тим, як ця героїчна дівчина, така тендітна і ніжна на вигляд, мужньо долає труднощі, які по силам лиш найміцнішим з людей (Білоус Маргарита).

В серці у мене завжди буде місце для Олі (Лада Лесич).