Стипендіатка програми «Завтра.UA» Єлизавета Ясько за підтримки Фонду Віктора Пінчука взяла участь у щорічній зустрічі молодих лідерів з усього світу Clinton Global Initiative University, що вібулась 21-23 березня у місті Фенікс штату Арізона, США.
По поверненню до Києва, Єлизавета розповіла, що таке CGI U та чому вона вирішила подати заявку на участь у ньому, з ким їй вдалось там поспілкуватись, чим займалась разом з іншими учасниками зустрічі впродовж трьох днів та які відкриття для себе зробила.
Чому вирішила поїхати
Я чула вже багато років тому, що існує подія, яка є подібною до молодіжного форуму програми «Завтра.UA», тільки світового масштабу – Clinton Global Initiative University. Але якось довго не наважувалась податись на неї. У зв’язку ж з останніми подіями в країні зрозуміла, що треба докладати максимум зусиль, щоб про Україну в світі дізнавались якомога більше різносторонньої інформації, а ще важливіше говорити про неї від імені молоді.
Про Clinton Global Initiative University
Проект Clinton Global Initiative University (CGI U) був започаткований Президентом Біллом Клінтоном у 2007 році з метою залучення кращих представників нового покоління до вирішення глобальних проблем сучасності у таких сферах як: освіта, навколишнє середовище та зміна клімату, мир та права людини, боротьба з бідністю та охорона здоров’я. Щороку в рамках проекту, проходять зустрічі, які збирають разом прогресивних молодих лідерів, які не просто обговорюють певні питання, але й розробляють конкретні кроки в напрямку вирішення цих проблем.
Як туди потрапити
Щоб потрапити на щорічну зустріч CGI U, по-перше, треба бути студентом. Цього року я вже закінчую навчання в університеті, тож це був мій останній шанс туди потрапити.
По-друге, треба написати мотиваційний лист та придумати власний проект, який презентуватимеш учасникам зустрічі. Це міг бути, наприклад, випуск якоїсь газети, проект реалізації якоїсь виставки, або бізнес проект чи створення якоїсь організації.
Про мій проект
Я довго думала над своїм проектом, зустрічалась із стипендіатами та студентами, увесь час ставлячи собі питання: чого ж не вистачає українській молоді? Врешті решт, я дійшла висновку, що це – відчуття персональної відповідальності, розуміння того, що кожен з нас є маленької силою, яка веде до глобальних змін.
Мій проект називається «Responsible Dream Makers in Ukraine». Він присвячений відповідальним вчинкам «мрійників про Україну» та буде представлений у вигляді виставки – фото та історії людей з різних регіонів України під час подій Майдану.
Також в його рамках передбачається проведення дискусій та майстер-класів, які торкатимуться головної теми виставки та будуть направлені на побудову миру, толерантності, взаєморозуміння та поваги між представниками населення України.
Що та як відбувалось на зустрічі CGI U
Подія відбувалась у місті Фенікс, штат Арізона, який до речі є рідним штатом Клінтона, в кампусі Arizona State University.
Це дуже масштабний форум. Цього року на зустріч з’їхались близько 1200 молодих лідерів з 80 країн світу: були люди і з Мадагаскару, і з Конго, із Австралії, і з Індії; з дуже різних, навіть, найвіддаленіших куточків світу.
Зустріч тривала три дні, графік яких був досить насичений: ми працювали з 9 години ранку до 9 години вечора. Перші два дні були робочими – ми знайомились, представляли свої проекти, розповідали власні «success stories», ділились думками, щодо того як врятувати світ J Також для нас були організовані різні робочі зустрічі, на яких нам давали поради щодо фандрайзенгу, просування власних проектів, тощо. Також були тематичні секції, на які кожен самостійно мав записуватись згідно інтересів та сфер діяльності.
Взагалі, мене вразило те, що практично все будувалось на власній самоорганізації учасників зустрічі – тобто нікого з учасників ніхто ніде не чекав: якщо ти хочеш, послухати доповідь на цікаву тобі тему – вперед, шукай де вона відбудеться та записуйся; хочеш, щоб про твій проект дізнались – спілкуйся з іншими учасниками, розповідай, вмій зацікавити.
Третій день мав назву Day of Action: мер Феніксу виділив для нас велику частину парку для того, щоб ми, користуючись власною фантазією, перетворили її в яскравий та екологічний публічний простір. Тож, у цей день ми займались благоустроєм цієї території, малювали, майстрували та розфарбовували. Я не могла не використати таку можливість, і не написати фарбою на одній з лавок – «Завтра.UA»
Зустріч з Клінтоном
На третій день, коли ми всі разом працювали в парку, мені таки пощастило хвилин п’ять поговорити з Клінтоном. Мені вдалось підійти до нього та сказати: «Greetings from Ukraine!». Після чого, він повернувся до мене і ми трохи поговорили про Україну. Також я розповіла, що я стипендіатка програми «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука – він сказав, що знає таку програму [прим. Стипендіати «Завтра.UA» мали змогу відвідати Публічну Лекцію Білла Клінтона в Києві та поспілкуватись з ним під час Щорічної Ялтинської зустрічі (YES), організаторами яких є Фонд Віктора Пінчука]
Маю сказати, що увага Клінтона – важить досить багато, адже він дуже рідко з ким-небудь спілкується. Але почувши, що я з України – він сам підійшов до мене.
Чому варто навчитись українській молоді
Мені подобається, що в американців є культ освіти: вони намагаються використовувати кожну можливість для навчання впродовж всього життя, стараються опановувати якомога більше знань та умінь, прагнуть постійно розвиватись. Мені б хотілось, щоб цю рису перейняло якомога більше української молоді.
Також мене дуже вразило, як вони чітко та професійно розділяють ролі в командній роботі над проектами. Нажаль, в нас бракує такого розподілу на спеціалізації. Ми всі разом прагнемо щось змінити, в нас горять очі, але нам бракує реальних знань і розуміння як повинна ефективно працювати та досягати успішного результату проектна команда, ми не можемо чітко розподілити обов’язки.
Про Україну
Взагалі те, що люди з найвіддаленіших куточків світу так багато знають про Україну, дивувало мене впродовж всього мого перебування на події. Всі були в захваті від факту, що я з України. Мене завалювали питаннями, висловлювали співчуття і розуміння. Не було жодної людини, яка б не знала де і що відбувається з Україною.
Всі знають назви українських міст, скільки людей постраждали та загинули на Майдані. Я ніколи не відчувала такої підтримки та уваги, це дуже приємно і дуже вражає.
Завжди пишалась, що я українка, але така увага зі всього світу надихає ще більше. Колись, три роки тому в своєму ессе на конкурс програми «Завтра.UA» я писала, що маю мрію, щоб колись, перебуваючи десь закордоном, я ніколи більше не чула на моє "I am from Ukraine" такі репліки як "Oh Ukraine? Where is it?". Здається, мрії таки здійснюються 🙂
Вважаю, що ми отримали великий шанс для майбутнього нашої країни, який ми повинні дуже мудро використати.
Довідка:
Єлизавета Ясько стипендіатка програми «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука 2011, 2012 та 2013 рр., студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Філософський факультет, спеціальність «Політологія»). Наразі за програмою студентського обміну навчається в МДУ ім. Ломоносова (Москва, РФ). Проходила стажування у Верховній Раді України.
Єлизавета брала активну участь в проектах стипендіатів програми «Завтра.UA» «Заповідник» та «3С», а в 2013 році сама стала автором проекту під назвою «Play For Change». Крім того, Єлизавета два роки поспіль (2011, 2012) ставала учасницею Щорічних Ялтинських зустрічей (YES), а також на волонтерських засадах долучалась до проектів Української Біржі Благодійності.
Єлизавета Ясько у соціальний мережі Facebook: https://www.facebook.com/#!/lisa.yasko1?fref=ts
