Троє стипендіатів «Завтра.UA» увійшли до складу групи молодих українських лідерів, які на запрошення Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи відвідали Всесвітній форум за демократію (World Forum for Democracy). Захід, що відбувся 3-6 листопада у Страсбурзі, зібрав разом понад 220 активістів з усього світу, зосередивши їх увагу на темі «Від участі до впливу: молодь може оживити демократію».
Форум збирає молодих лідерів, активістів громадянського суспільства та представників бізнесу, університетів, засобів масової інформації та професійних груп вже третій рік поспіль. Цього року захід відбувся у форматі тематичних круглів столів та семінарів («Лабораторії»). Крім того, для учасників з України Конгрес місцевих і регіональних влад РЄ організував ознайомчу поїздку, протягом якої вони отримали змогу зустрітися з представниками органів місцевого самоврядування міст Страсбург і Саверн у Франції, а також Кель і Каппельродек у Німеччині.
Серед стипендіатів «Завтра.UA», які увійшли до складу українського групи були: Олександра Азархіна, Марк Опанасюк та Марічка Юрчак. Нижче пропонуємо Вашій увазі їхні розповіді про себе та відвідання Всесвітньому форумі за демократію
Марічка Юрчак переможниця нескінченної кількості історичних олімпіад та конкурсів. У 2011 році стала ініціатором створення та спів розробником сайту Тернопільської комунальної міської лікарні № 3 (tmkl.tk ) на громадських засадах.
Керівник проекту «Заповідник – 2011» спільноти стипендіатів програми «Завтра.UA» у смт. Вишнівець Тернопільської області (серпень 2011 р).
Вона художниця і філософ.
Марічка переможниця міжнародного конкурсу есе проекту Inliberty серед 50 фіналістів – на тему «Хто Я? Свобода і соціальна ідентифікація» – http://mindsowner.blogspot.com/2014/09/blog-post_3.html
Нині Марічка аспірантка Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за спеціальністю «Всесвітня історія». Працює вчителем історії у Тернопільському НВК «Школа-ліцей №6 ім. Н. Яремчука», у вільний час – вільний художник та журналіст.
Найвидатніше про себе: Я не є видатною особою, але одного разу я переплила Тернопільське озеро (майже 1000 метрів) і неодноразово купалася в ополонці.
Які твої враження від Форуму?Я ввійшла у Раду Європи разом із двома сотнями молодих учасників Всесвітнього форуму за демократію 2014, тримаючи в руках великий і сяючий український стяг. Де б я його не показувала у Страсбургу, навколо одразу виникала група усміхнених людей – політиків, дипломатів, журналістів, активістів з усіх куточків земної кулі, котрі просили сфотографуватися спільно, висловлювали слова підтримки і співчуття Україні.
Проте в залі засідань мене вразило ввічливе, але болюче зауваження одного із делегатів: «Ми тут заради того, аби пропагувати загальноєвропейські, а не націоналістичні цінності, тож чи не могли б ви прибрати цей прапор?». Я не змогла. Нехай він комусь «муляв очі», нехай Європа вже була втомлена «українським питанням», проте український прапор у Раді Європи символізував не Україну як таку, а боротьбу за мир, свободу і демократію – хіба це не ті цінності, які відстоюють всі розвинені суспільства?
Опріч цього випадку, українців сприймали дуже і дуже приязно та прихильно.
Українську молодь у приклад ставив всім іншим Генеральний секретар Ради Європи на відкритті Форуму та при персональній зустрічі, на яку я мала честь потрапити. Торнбйорн Ягланд – один із по-справжньому молодих політиків «за сорок». Він прийняв у своєму офісі десятьох учасників форуму: ми обмінялися ідеями щодо участі молоді у подальшій роботі Ради Європи і вручили йому наш «козирний» блакитний капелюх. Наступного дня, на своє 64-річчя, високопосадовець виступив у ньому на урочистому закритті Форуму.
Мені вдалося зробити свій внесок у атмосферу Форуму: упродовж 3-6 листопада на моніторах у Раді Європи демонстрували мої карикатури на тему заходу – малюнки, які виникли спонтанно, спонтанно опинилися у центрі уваги політиків і дипломатів!
Також я долучилася до мистецького флеш-мобу, розпочатого українськими художниками в Парижі. Там вони лягли замертво на вулицях, аби привернути увагу до жертв бойових дій на Сході нашої країни. Я ж під лозунгом «Do not shoot down Ukraine!» («Не вбивайте Україну!») влаштувала подібну акцію перед палацом Ради Європи.
Покидаючи Страсбург, я міркувала: чи можлива така демократія – рівність усіх національностей, культур і релігій, віку та ґендеру (бо ж ми ділилися не тільки ідеями, але й спільним туалетом), свобода слова і самовираження – деінде поза стінами Ради Європи, де все підготовлено і оплачено за нас? Просто на вулиці, у трамваї? В іншій країні? Не всюди і не завжди: демократія потребує сприятливого ґрунту аби вирости і зміцніти. Але правда в тому, що вона таки вимагає нашого піклування і турботи, терпіння і обов’язку перед нею.
Що для тебе бути художником? Це необхідність говорити мовою образів, бо картини часто ємкіше і красномовніше передають почуття і думки.
Що для тебе «Завтра.UA»? Це трамплін, що дав поштовх до руху, віру в себе і багато інших можливостей
Що для тебе філософія? Звісно ж, любов до мудрості, розмірковування, думки. Властивість розуму ускладнювати речі та сумніватися у всьому. І це добре. Як художник, я знаю, що у світі є безліч відтінків від білого до чорного; як історик, що в минулого є багато версій; як самозайнятий філософ (хоча я здивувалася, що це питання адресували мені) – що скільки людей, стільки й думок.
Марк Опанасюк – автор 25 статей в галузі юриспруденції , як і всі стипендіати переможець багатьох конкурсів та олімпіад у галузі права, іменний стипендіат ВРУ України, аспірант НДІ Державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України. Робоча тема дослідження: «Функції держави в АПК», юрист в Київському офісі ILF . І насамкінець Марк в жовтні 2014 року був відібраний офісом Фулбрайта в Україні в якості фіналіста для навчання на магістерській програмі в США на 2015-2016 навчальний рік. Спеціалізація: LL.M. in Agricultural and Food Law.
Найвидатніше про себе: В студентські роки ініціював запуск щорічного проекту (живе і донині) «Модельні засідання Конституційного Суду України в НЮАУ».
Виступ перед учасниками Європейського Форуму Альпбах в рамках Правового Симпозіуму, де я доповідав аудиторії понад 500 осіб про міжнародно-правові аспекти анексії Криму та конфлікту Україна-Росія;
Робота в ILF (фактично моє перше тривале місце роботи – №13 серед кращих юридичних фірм України), де я маю змогу працювати в цікавих інвестиційних проектах та займатися тим, що мені подобається в практиках АПК та ІТ. Вам не передати задоволення від першого самостійно залученого клієнта, успішно закінченого комплексного проекту, чи від визнання твоєї роботи від колег та клієнтів.
Вірю, що кожна людина є сумою її внутрішніх переконань та базових цінностей. Вони нас роблять людьми. Більш за все хочеться бути справжнім, і бути в оточенні справжніх людей. Цінності та переконання формуються по різному. Хтось сам їх плекає всередині себе та є творцем, хтось заповняє їх чужими як хорошими так і поганими речами. Вся справа в пропорціях.
Мені подобається моя робота.Чому саме юриспруденція – тому, що це важлива сфера соціальних знань, вона є важливою для розуміння функціонування держави, влади, бізнесу та суспільства. Юридичні знання є хорошою базою для поглиблення знань в конкретній суспільній чи державній сфері. Це дає впевненість, що ти дійсно можеш прийняти безпосередню участь в розробці ефективного правового регулювання та здійсненні реформ в Україні.
Працюючи юристом в ILF я маю змогу розвиватися та займатися тим, що мені цікаво. Тут я можу брати участь в різноманітних заходах на юридичну та бізнесову тематику, долучитися до законотворчої роботи через участь в різних бізнес-організаціях, працювати над комплексними проектами. Така різностороння робота мотивує до швидкого росту та вивчення значної кількості нових знань, що допоможуть мені в майбутньому.
Розглядаю роботу юриста для себе не як самоціль, а як інструмент для досягнення цілей: створення власного бізнесу, та участі в покращенні соціальних і економічних процесів. Паралельно юриспруденції самостійно розширюю свої знання про бізнес та управління, політику, економіку та суспільство.
Інтереси та захоплення: Я обожнюю читати з дитинства. Особливо цікавлюсь книгами з історії, психології, бізнесової літератури, саморозвитку.
Про демократію. Демократія то є не тільки найкраща з найгірших форм влади (такий підхід мені не подобається). Демократія то єдина існуюча форма мирного та рівноправного співіснування людей в соціумі. В умовах ідеальної демократії де є активне громадянське суспільство, держава не потрібна.
«Завтра.UA» – це люди, що змінили мене в кращу сторону. Це спільнота (принаймні її ядро) мрійників та ентузіастів. «Завтра.UA» мотивує працювати над самовдосконаленням, бо он які в тебе класні друзі з різних сфер. «Завтра.UA» дало мені додаткову порцію впевненості в свої сили, та те що все можливо.
Філософія – це те з якою глибиною ти здатний сприймати та розуміти світ та те, як його рефлексуєш і переосмислюєш. Ось така філософія (насправді я складав філософію як кандидатський іспит, але те визначення в підручнику відрізняється).
Олександра Азархіна народилася та виросла у Сімферополі, на навчання поїхала у Київ, де закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, а потім ще й магістратуру МГУ. Все – за спеціальністю політологія. Двічі проходила наукове стажування у Парижі – в Інституті політичних досліджень та Fondation Maison des sciences de l’homme. Наразі працює політичним експертом у ГО Центр Демократичного Відродження, є засновником проекту Smart Fixer Agency (smartfixeragency.com), керівником української редакції Duel Amical (duelamical.eu) редактором сайту новин та журналістом видання Studway.
Мрія – розробляти розумні та правильні політичні рішення, які б приносили користь людям.
Демократія – зручний спосіб впорядкувати людські інтереси, життєдайний лише за умов активного суспільства, де чесність є цінністю.
«Завтра.UA» – площадка яка дала змогу познайомитися із сотнею крутих молодих людей, із десятком з яких я ладна заснувати та робити спільну справу. Плюс – це бренд, завжди приємно сказати що я тричі стипендіат.
Філософія – дихати думками.
Хобі – живопис.
